Почнімо з того, що в науковому світі існує поняття «death studies» — це дослідження, які проводять по всьому світу, а також наукові роботи на тему смерті, процеси підготовки до неї, похорон, включно з самою культурою жалоби. Якщо взяти останні 100 років, насправді, багато чого змінилося в сприйнятті цієї теми, і інновації тільки сприяли цьому процесу. Але одне залишилося незмінним. Смерть близької людини може стати для будь-кого дуже травматичною подією. І, як будь-яка інша індустрія, індустрія смерті не стоїть на місці, постійно перебуваючи в пошуку шляхів для полегшення долі скорботних людей на різних рівнях. Тому з часом, стартапи, які працювали на стику цієї сфери і технологій, сформували death tech індустрію як окремий напрям.

Одна з широко відомих компаній у цій темі — Farewill, що має британське коріння. Працюючи на ринку майже 6 років, торік вони залучили 22,1 млн євро під керівництвом міжнародної венчурної компанії Highland Europe. А все тому, що за допомогою їхньої платформи ви можете без зайвих проблем за 15 хвилин написати онлайн-заповіт, швидко організувати похоронну церемонію або кремацію, після якої прах померлого доставлять в потрібне місце.

Варто згадати і про американський стартап Everdays, який подбав про те, щоб кожен зміг спланувати свою «прощальну вечірку» заздалегідь. А якщо серйозно, то їхній бренд пропонує журнал безкоштовного планування життя, щоб поділитися своїми спогадами, побажаннями, порадами з близькими, і кілька пакетів послуг, які дозволять спланувати похоронну церемонію швидко і завчасно.

Список подібних компаній можна продовжувати дуже довго, серед них є ті, хто: допомагають скасувати в кілька натискань усі підписки померлого, займаються питанням посмертних виплат, пропонують різні способи поховання тіла і навіть створюють з праху діаманти.

Соціальні мережі також не залишилися осторонь. Якщо людина померла, є два основні варіанти дій щодо акаунтів загиблого — видалення акаунтів або ж увічнення. У першому випадку ви безповоротно видаляєте акаунт і всю інформацію, яку він містить. Деякі соціальні мережі пропонують і інше рішення, коли сторінки користувача набувають пам’ятного статусу. Акаунт залишається відкритим для відвідування і відправки повідомлень, але більш закритим з точки зору загального пошуку і видачі. Наприклад, Facebook і Instagram пропонують користувачам обидва варіанти на вибір.

Технологічний прогрес торкнувся і поховань, які, насправді, давно стали глобальною проблемою. Брак місця під землею для поховання, особливо в густонаселених містах, привів до нових типів могил. Тепер це можуть бути місця в висотних будівлях, які побудовані спеціально під поховання. Подібне всесвітньо відоме high-tech кладовище під назвою Ruriden є в Японії. На вигляд просто висотка, а, насправді, це сховище урн із прахом. За допомогою смарт-картки відвідувачі можуть увійти до будівлі, всередині якої розміщується приблизно 2 тис. скляних фігур Будди. Після активації картки, «могила» близької людини підсвічується кольором, що відрізняється від інших. Прах може зберігатися там 33 роки, а потім його закопують у землю. Але, зрозуміло, і на цьому інновації в індустрії смерті не зупинилися.

За час свого розвитку death tech індустрія зробила вражаючий стрибок, і ми опинилися на порозі цифрового безсмертя. Йдеться про збереження особистості людини на цифрових носіях таким чином, щоб копія змогла мислити, реагувати і поводитись, як померла людина. Звісно, такий ефект можна отримати тільки, ґрунтуючись на інформації, зібраній за життя загиблого. Чати і листування в пошті, фото, аудіо- та відео-файли, щоденники тощо. Загалом будь-який цифровий слід, який залишає після себе людина. А ось варіанти втілення померлого можуть бути різними.

Один з них — на основі чат-бота. Ідея полягає в тому, щоб наповнити чат-бота на базі штучного інтелекту різноманітною інформацією про себе. Чим більше — тим краще, включно зі всілякими джерелами, додатковими файлами і постійним листуванням.

Ще в 2016 році каліфорнійський журналіст Джеймс Влахос створив чат-бота в Facebook Messenger, щоб увічнити пам’ять про свого батька. Йому було поставлено діагноз раку легенів в останній стадії, і розуміючи, що часу залишилося не так багато — Джеймс склав усну історію всього його життя. У підсумку чат-бот міг розповісти всілякі факти про біографію його батька, відповідати на різні запитання тощо. Пізніше він також створив текстову версію Siri — «Dadbot» і продовжив розвиватися в темі цифрових копій. Пройде якийсь час, і Влахос стане співзасновником компанії HereAfter. Цей стартап фокусується на створенні інтерактивних чат-ботів на основі записаних життєвих історій померлих.

До речі, є і приклади з країн СНД. Московський оглядач Євгенаія Куйда після смерті свого друга зважилася на створення його цифрової копії і за допомогою всієї інформації, збереженої у неї за роки спілкування, їй це вдалося. Як і Влахос, вона пішла далі — так народився застосунок Replika, який пропонує користувачеві створити цифрове альтер-его в різних статусах: друг, персональний помічник або романтичний партнер. Його також необхідно постійно розвивати, всіляко взаємодіючи з чат-ботом.

З подібних застосунків є ще Eterni.me. Його місія — створення мережі аватарів зі штучним інтелектом, які допоможуть зберігати думки, історії та спогади близьких на все життя. За інформацією в міжнародних медіа натепер застосунок ще досі перебуває на етапі тестування.

Наступний спосіб — створення копії людини у віртуальній реальності. Але відразу зазначу, що це дуже складний і дорогий варіант. Фото і відео фактично наносяться на відтворену 3D-модель. Що стосується голосу, тут теж є технології, які дозволяють відновити будь-який голос. У 2020 році в соціальних мережах по всьому світу розлетілася новина про документальний фільм «Зустріч з тобою» південнокорейської телекомпанії MBC, яка шокувала багатьох. У ній мати, яка втратила доньку через лейкеміїю, зустрілася з нею знову, але вже у віртуальній реальності. Відтворення цифрової копії тривало 8 місяців. За цей час команді вдалося повністю скопіювати зовнішній вигляд і голос дівчинки. Під час зустрічі мати провела час з дитиною, могла поговорити з нею і навіть доторкнутися. І, якщо ви думаєте, що це вже явно межа людських пошуків на тему відтворення померлих за допомогою технологій — ви помиляєтеся. Далі ми переходимо до створення емуляції мозку. Що це означає?

Концепт емуляції мозку або ж завантаження свідомості вперше згадувався ще в середині 20 століття. По суті ми говоримо про скануваннія головного мозку зсередини — нейронів, а також синапсів, що пов’язують їх разом. Завдяки цьому створюється максимально точний 3D-рендеринг (коннект), який можна перенести в обчислювальні пристрої. Такий приклад вже існує, щоправда, модель було створено на основі хробака, а в його мозку міститься тільки близько 300 нейронів, у той час як у людини налічується 86 мільйонів. Але спроби тривають, вчені по всьому світу активно працюють у цьому напрямку, щоб зрушити процес емуляції мозку з мертвої точки.

Як бачимо, людським фантазіям немає меж, а коли до справуи залучаються технології — багато що стає реальністю. Дійсно екзистенціальние питання смерті і життя після смерті вже не здається настільки туманним, у той час, як сучасний світ починає пропонувати перші рішення. Однак, крім самого факту «воскресіння» тих, хто відійшов в інший світ, вчених і експертів на глобальному рівні турбує інша проблема. Хто захистить особисті дані померлої людини, і як забезпечити їх безпеку, а також етичність використання на всіх рівнях створення цифрових копій? На це і ще багато інших питань нам ще тільки належить знайти відповідь. Але, в будь-якому разі, прогрес наздожене і нас — рано чи пізно. А це означає, що навіть на українців і наш бізнес у багатьох індустріях чекає непростий процес трансформації свого ставлення до смерті і планів на майбутнє у всіх можливих сенсах.